Краснуха на українській мові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Красну́ха (англ. rubella; Rubella Disease, лат. rubella) — вірусне захворювання, антропонозна інфекційна хвороба, схильна до епідемічного поширення, яка перебігає з переважно потиличною лімфаденопатією (запаленням лімфатичних вузлів) та дрібноплямистою екзантемою (шкірним висипом). При захворюванні вагітних можливе часто зараження плода з виникненням уродженої краснухи з численними і тяжкими вадами розвитку. Серед тих інфекційних хвороб, які передаються вертикальним механізмом від матері до дитини, так званих Torch-інфекцій особливе місце належить краснусі.

Етимологія

Назва «краснуха» походить від латинського «rubella», що означає «маленькій червоний».

Історичні відомості

Тривалий час краснуху вважали різновидом кору чи скарлатини, називали третьою висипною дитячою хворобою. У XVIII столітті у різних країнах з’явилася низка праць, присвячених краснусі, але скрізь вона отримала різні назви, бо вважалося, що кожна описана є окремою нозологічною формою. Так, зокрема, у 1740 році німецький лікар Ф. Хоффман докладно описав її як окрему хворобу («нім. Roteln — німецький кір»). В Італії її було описано як «rosalia». У 1759 році відомий німецький лікар Пауль Верльгоф звернув увагу, що річ іде про одну й ту ж хворобу. Але не було зрозумілим, чи є вона самостійною, чи є формою інших «дитячих» хвороб, як то кір чи скарлатина. У 1834 році Вагнер висловив думку про самостійність цієї нозологічної форми, але підтримки не отримав. У 1866 році англійський лікар Г. Віл описав спалахи її в Індії та запропонував назву «Rubella». У 1914 році американський лікар А. Ф. Гесс припустив, ґрунтуючись на своїх дослідах на мавпах, що краснуха має вірусне походження. У 1938 році японські дослідники Й. Хіро і Ш. Тасака довели вірусну природу інфекції, заразивши волонтерів фільтратом з слизу носоглотки.

У 1941 році австралійський офтальмолог Н. Грегг виявив зв’язок між катарактою у дітей та перенесеною краснухою їхніми матерями під час вагітності, в подальшому він довів роль вірусу краснухи у виникненні інших вроджених вад (глухоти, вад серця тощо), показав, що чим раніше при вагітності була заражена матір, тим більше буде негативних наслідків від краснухи у її дитини.

Вірус краснухи виділили в 1962 році незалежно один від одного дві групи американських дослідників на чолі з П. Паркманом та Т. Веллером. Тоді ж була розроблена вакцина проти краснухи.

Хоча на Всесвітньому конгресі з медицини в Лондоні ще в 1881 р. було представлено краснуху як окрему нозологічну форму, ще досить тривало вважали, що краснуха поділяється на дві форми: корову і скарлатинозну, що відображалось і в формулюванні діагнозу. Тільки в 1976 році Асамблея ВООЗ затвердила остаточну назву хвороби «краснуха».

Актуальність

Краснуха є однією з найпоширеніших дитячих інфекцій у світі. Захворюваність на краснуху проявляється в основному у вигляді спалахів в окремих колективах. Але іноді це набуває ступеня розлогої епідемії. Так у середині 1960-х рр. в США вибухнула епідемія краснухи, яка набула катастрофічних розмірів. З 1963 по 1965 рік краснухою перехворіло майже 2 млн людей, у тому числі 50 тисяч вагітних жінок, що призвело до народження близько 20 тисяч дітей з вродженими вадами. За оцінками фахівців, у країнах, що розвиваються, щороку виникає понад 100 000 випадків синдрому вродженої краснухи. Європейський та Американський регіони ВООЗ поставили перед собою мету елімінації краснухи. Декілька країн цих регіонів звільнилися від ендемічної краснухи.

Станом на грудень 2016 року 152 з 194 країн запровадили вакцинацію проти краснухи, проте кількість вакцинованих становить від 13 % до 99 % в різних країнах. Випадки захворювання на краснуху зменшилися на 97 %, з 670 894 випадків у 102 країнах у 2000 році до 22 361 випадків у 165 країнах у 2016 році. У квітні 2012 року «Ініціатива з кору та краснухи», започаткувала глобальний стратегічний план боротьби з кором і краснухою, який має охопити період 2012—2020 років. План включає глобальні цілі на 2015 і 2020 роки. До кінця 2015 року мало бути досягнуто регіональні цілі в ліквідації кору та краснухи / синдрому вродженої краснухи, що поки що не відбулося у повному запланованому обсязі. До кінця 2020 року має бути здійснена ліквідація кору та краснухи в принаймні 5 регіонах ВООЗ.

Етіологія

Збудник — РНК-геномний вірус роду Rubivirus родини Togaviridae. Вірус краснухи є єдиним тогавирусом, що не передається трансмісивно членистоногими, а аерогенним механізмом передавання. Він не має антигенних варіантів, усі відомі штами відносять до одного серотипу. Має помірну гемаглютинуючу активність, 3 структурні протеїни: оболонкові Е1 та Е2, серцеподібний С. У довкіллі вірус швидко інактивується під впливом ультрафіолетових променів, дезінфектантів і нагрівання. При кімнатній температурі вірус зберігається упродовж декількох годин, не переносить замороження (від -10 °C до -20°С). Він проявляє тератогенну активність. Розмножується в клітинних культурах. Експериментально інфекцію вдається відтворити на мавпах.

Епідеміологічні особливості

Джерело і резервуар інфекції

Краснуха — типовий антропоноз. Джерело інфекції — хвора людина навіть за відсутності явних клінічних проявів. Людина починає виділяти вірус у довкілля з носоглотковим слизом ще в інкубаційному періоді за 1-2 тижні до початку хвороби. Виділення вірусу припиняється через 2-3 тижні від початку висипань. Чим легший перебіг захворювання, тим, звичайно, коротший період виділення вірусу. Захворювання може перебігати у вигляді маніфестних і субклінічних форм. Чим старша людина, тим легший у неї перебіг краснухи, тому співвідношення маніфестних і субклінічних форм у дітей 1:1,5, у дорослих — 1:5-6. Приблизно у 50 % серологічно позитивних дітей інфекційний процес перебігав у інапарантній формі. Особливо тривалим виділення вірусу буває при уродженій краснусі — 1,5-2 роки й більше, при цьому вірус міститься не лише в носоглотковому слизу, але також у сечі, калі.

Механізм і фактори передачі

Збудник зазвичай передається повітряно-крапельним механізмом. Мала стійкість вірусу в довкіллі визначає і відносно малу контагіозність. Відсутність продуктивних катаральних явищ при краснусі спричинює необхідність тривалого контакту для передачі інфекції від хворого до здорового — в’яла передача при спілкуванні, яка є ефективною лише до відстані в 0,5 м. Виділення вірусу із сечею, калом, носоглотковим слизом не виключає можливості поширення інфекції контактно-побутовим шляхом, тобто через посуд, деякі предмети побуту. Особливо це відбувається в закритих дитячих колективах, але усе-таки цей шлях має значно менше значення.

Здатність вірусу проникати через плаценту визначає ще один дуже важливий механізм передачі інфекції — вертикальний (трансплацентарний).

Сприйнятливість та імунітет

Випадки краснухи реєструються у всіх країнах світу. Для краснухи властива певна сезонність — зима і весна, тому що в цей час вірус здатний триваліше зберігатися у довкіллі, тіснішим буває і спілкування людей у закритих приміщеннях. Епідемічні підйоми захворюваності на краснуху виникають з інтервалом від 10 до 20 років. У грудних дітей краснуха майже не зустрічається; частіше за все нею хворіють у віці 5-15 років, а до періоду повноліття вже не менше 80-85 % осіб мають у крові специфічні протикраснухові антитіла. Краснуха виникає й у дорослих, проте випадки захворювання після 40 років практично невідомі. Особи чоловічої і жіночої статі в рівній мірі схильні до хвороби. Імунітет, що з’являється після природної інфекції, довічний. Підтверджені клінічними аналізами випадки повторного захворювання казуїстичні. Але пов’язано це не із збереженням вірусу в організмі, а ймовірніше всього з повторними зараженнями протягом життя людини, які практично неминучі та набувають значення бустерної імунізації (як це штучно досягається ревакцінацією). Захворювання неімунних вагітних у 90 % призводить до ураженню плоду та розвитку тяжких вроджених вад. Передавання інфекції від хворої матері до дитини можливе в усі триместри вагітності, але особливо небезпечне для плоду інфікування у І триместрі.

Патогенез

Набута краснуха

При звичайному повітряно-крапельному зараженні віруси з аерозолями слини і слизу потрапляють на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів. На самому ранньому етапі невелика частина їх проникає в кровоток, що призводить до активації клітинного і гуморального імунітету. При цьому віруси здатні проникнути всередину лейкоцитів (лімфоцитів), де їх можна знайти ще за 7-10 днів до початку клінічних проявів та іноді аж до 4 тижня від початку хвороби. Ураження безпосередньо лейкоцитів є однією з причин формування настільки властивій краснусі лейкопенії (зменшення їхньої кількості). Але переважна більшість вірусів через лімфу проходить у клітини системи мононуклеарних фагоцитів, регіонарні лімфатичні вузли, з огляду на особливу тропність вірусу до лімфоїдної тканини, де відбувається їхнє активне розмноження і накопичення. От чому вже наприкінці інкубаційного періоду можна знайти вкрай характерне збільшення задньошийних і, особливо, потиличних лімфовузлів.

Наприкінці інкубаційного періоду формується значна вірусемія, при цьому віруси розносяться по всьому організму, вкрай активно проникають у молоді клітини, що діляться. Протягом цієї віремічної фази вірус може бути виділений з різних органів органзіму, включаючи лімфатичні вузли, сечу, цереброспінальну рідину, кон’юнктивальний мішок, грудне молоко, синовіальну рідину і легені, при вагітності — плаценту. Піку вірусемія досягає перед появою висипу і знижується незабаром після цього. Реплікація вірусу в лімфоїдній тканини призводить до появи в крові особливих лімфоцитів — плазмоцидів (клітин Тюрка), що є незрілими мононуклеарами, які мають морфологічні ознаки як атипових лімфоцитів, так і плазматичних клітин. Висип часто є основним клінічним проявом набутої краснухи. Про патогенез висипу існують різні думки. Імовірно, що висип — це результат дії вірусу на клітини шкіри, що зумовлено дермотропністю вірусу, бо його виділяють з елементів висипань на шкірі. Є свідчення про імунне походження висипу, появі його через дію циркулюючих імунних комплексів, які виявляються саме під час періоду висипання. Доведена роль цих комплексів у формуванні таких ускладнень краснухи, як енцефаліт, артрити.

Віруснейтралізуючі антитіла класу IgМ виявляють у хворих на краснуху дуже рано — уже на 2-3-й день висипань. Вони досягають максимальної концентрації за 3-4 тижні та зникають за 2-3 місяці, хоча іноді зберігаються навіть до 12 місяців. Після зникнення висипань наприкінці 1-го тижня хвороби знаходять й антитіла класу IgG, що забезпечують надалі тривалий, практично довічний, противірусний захист. Інші антитіла, що забезпечують звільнення організму від інфекції, з’являються пізніше. Звільнення організму від вірусів забезпечують і антитіла класу IgА, що з’являються в ділянці проникнення вірусів. Вони можуть захищати організм від реінфекції протягом кількох років. У тих людей, у яких імунітет сформувався унаслідок вакцинації, а не природним шляхом після перенесеної хвороби, IgА відсутні, тому можлива ймовірність реінфекції. Істотне значення в очищенні організму від вірусів краснухи належить клітинно-індукованому імунітету, ознаки активації його спостерігають вже через тиждень після зараження.

Свої закономірності має реінфекція при краснусі. Механізм формування захисту при краснусі складний, тим більше, що персистенція вірусу, навіть за наявності імунодефіциту, не перевищує 3-4 тижні. Тому високі титри антитіл здатні зберігатися протягом кількох років, а потім поступово знижуються. Але повторне інфікування, що відбувається за наявності хоча б частково збереженого імунітету, чинить роль бустера — відбувається швидка активація клітинного і гуморального імунітету, які захищають організм. Як правило збудники гинуть у зоні проникнення ще до потрапляння в кров, але навіть якщо вірусам удається пробитися у кровоток, їх швидко знищують наявні антитіла. Про реінфекцію свідчать лише наростання титрів специфічних IgG, тоді як IgМ на повторні зараження не реагують. Таким чином, наявність високих титрів специфічних IgМ є надійним показником гострої первинної краснухи.

Уроджена краснуха

Розвивається у плоду, якщо вагітна переносить гостру набуту краснуху, яка є особливо небезпечною для плоду. Зараз є досить переконливі докази того, що під час реінфекції у матері ризик інфікування плоду мінімальний, хоча й можливий навіть при субклінічному перебігові інфекції.
При внутрішньоутробному зараженні механізм ушкодження плоду має багатофакторний характер:

  • занесення вірусів у плаценту під час вірусемії у матері та їхнє розмноження там призводить до ушкодження її тканини, кровоносних судин, формування дрібних зон некрозу, а на цьому тлі порушується трофіка плоду, виникає гіпоксія;
  • проникнення вірусів у тканини плоду через кровоносні судини із плаценти призводить до його інфікування. Віруси вибірково блокують мітотичну активність окремих клітинних популяцій ембріону, що особливо активно діляться. Саме тому характер дефектів розвитку плоду буде значною мірою визначатися тим, на період закладки яких органів припадає зараження плоду (при зараженні на 4-6-й тиждень найчастіше формується різна патологія очей, 5-10-й — серця, 3-11-й — мозку, 7-10-й — органа слуху);
  • інфіковані вірусом краснухи фібробласти напрацьовують так званий інгібітор клітинного росту, внаслідок чого відбувається порушення нормального розвитку плоду, нерівномірний ріст тканин в окремих його органах, розвиток вроджених вад;
  • можливі хромосомні ушкодження, що можуть проявитися й у пізніший термін після народження дитини.

Якщо внутрішньоутробне зараження плоду відбувається пізно, то власні IgМ, що утворюються та виявляються при народженні дитини, циркулюють протягом перших 6-8 місяців життя дитини, а іноді й довше. Таким чином, наявність у немовляти антитіл класу IgМ до вірусу краснухи є показником перенесеної внутрішньоутробно краснухи. У подальшому багато років може виявлятися високий рівень антитіл класу IgG, що свідчить про тривале антигенне подразнення. Про значне імунне подразнення свідчить і гіпергамаглобулінемія.

Клінічні прояви

Класифікація

МКХ-10 виділяє дві основні форми краснухової інфекції:

  • Р35.0 Уроджена краснуха
  • В06 Краснуха :
  • В06.0 Краснуха з неврологічними ускладненнями, включаючи енцефаліт (G05.1), менінгіт (G02.0), менінгоенцефаліт (G05.1)
  • В06.8 Краснуха з іншими ускладненнями, артрит (М01.4), пневмонію (J17.1)
  • В06.9 Краснуха без ускладнень.

Клінічна класифікація краснухи ґрунтуються за: типом, ступеню тяжкості та перебігом захворювання (без ускладнень або с ускладненнями).

Загальні ознаки набутої краснухи

Інкубаційний період триває від 12 до 24 днів. У більшості випадків набута краснуха перебігає як легка або середньої тяжкості хвороба. Проте у підлітків і дорослих нерідко присутні продромальні симптоми тривалістю 1-5 днів, які передують появі висипу: помірна гарячка, головний біль, слабкість, зниження апетиту, кон’юнктивіт, фарингіт, нежить, Іноді спостерігається симптом Форхгеймера — енантема, яка виникає у 20 % пацієнтів з краснухою в продромальний період і може бути в деяких пацієнтів під час початкової фази висипу. Складається з дрібних петехій, які зазвичай локалізуються на м’якому піднебінні.

Висип при набутій краснусі на початку зворотного розвитку

Головні прояви

  • У цей період на тлі вищеописаних явищ хворий відмічає появу висипу. Перші елементи його виникають за вухами, на волосяній частині голови, але сам хворий, природно, їх не бачить і звертає увагу лише на появу висипу на обличчі у вигляді блідо-рожевих округлих макуло-папульозних елементів величиною від крапки або макового зерна до просяного зерна. Висип надалі швидко, упродовж 15-20 годин, поширюється без будь-якої послідовності по всьому тілу. У підлітків і дорослих висипання більш рясні, ніж у дітей, нерідко з петехіальним компонентом, можуть зливатися. На обличчі висип зазвичай буває густішим, ніж на тулубі, плями за розмірами більші. Найрясніший висип є на розгинальних поверхнях верхніх кінцівок і стегон, на сідницях, місцями висипання можуть зливатися. Долоні та підошви від висипу вільні. Можлива легка шкірна сверблячка. Через 2-3 дні від появи висип зникає.
  • Одночасно потиличні лімфатичні вузли набувають щільноеластичної консистенції, вони не спаяні між собою та підшкірною клітковиною. Таке двобічне збільшення саме потиличних лімфовузлів, навіть за відсутності висипу, є патогномонічним симптомом краснухи. Існує навіть вираз — «лімфаденопатія — перший і останній симптом краснухи». А один із клініцистів — Клаотч — ще на початку XX століття зазначав, що «діагноз краснухи можна встановити у темряві, обмежуючись обмацуванням потилиці, якщо знати, що перед нами випадок гострої екзантеми».
  • Нерідко у дорослих, частіше у жінок і дівчаток-підлітків, краснуха супроводжується артралгіями або артритами, що проявляється типовим болем, припуханням, збільшенням суглобу через випіт. Найчастіше уражаються п’ястково-фалангові та міжфалангові суглоби, рідше колінні й ліктьові. У більшості своїй зміни суглобів нестійкі, вони з’являються наприкінці висипного періоду і зникають протягом 1-2 тижнів без залишкових змін, але іноді зворотний розвиток затягується на місяці.

Досить часто відбувається нетипова краснуха без висипу, при якій можливий субфебрилітет і характерна потилична лімфаденопатія.

Дитина з вродженою краснухою, є висипання на обличчі.

Ознаки уродженої краснухи

Уроджена краснуха класично включає наступні ознаки:

  • Очні аномалії: катаракта, інфантильна глаукома, пігментна ретинопатія розвиваються приблизно у 43 % дітей з уродженою краснухою. У 80 % пацієнтів відбувається ураження обох очей. Ретинопатія є доброякісною, вона не прогресує і не порушує зір на відміну від катаракти.
  • Нейросенсорна втрата слуху є найбільш поширеним проявом уродженої краснухи — у 40 % пацієнтів з уродженою краснухою це може стати єдиним проявом хвороби. Порушення слуху може бути двостороннім або одностороннім.
  • Уроджені вади серця виявляють у 50 % інфікованих немовлят у перші 2 місяці життя.

Якщо у хворого є всі 3 такі основні ураження, то це патогномонічна тріада уродженої краснухи.

Інші ознаки уродженої краснухи можуть включати наступне:

  • внутрішньоутробна затримка росту, недоношеність;
  • порушення центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі розумова відсталість, розлади поведінки, eнцефалопатія, внутрішньомозкова гіпотензія, менінгоенцефаліт і мікроцефалія;
  • гепатоспленомегалія (збільшення печінки і селезінки), жовтяниця, гепатит;
  • шкірні прояви, включаючи схожі на чорницю плями, які являють собою ділянки шкірного еритропоезу і дерматогліфічних аномалій;
  • кісткові ураження за рахунок остеопорозу;
  • ендокринні порушення, в тому числі пізні прояви синдрому уродженої краснухи, які зазвичай спостерігаються на другому або третьому десятилітті життя (патологія щитовидної залози, цукровий діабет);
  • гематологічні порушення (анемія і тромбоцитопенічна пурпура).

Ускладнення набутої краснухи

До частих відносять артрити. До рідкісних ускладнень відносять тромбоцитопенічна пурпура (десь 1 випадок на 3000 хворих), міокардит, синдром Гієна — Барре, енцефаліт, неврит і гостру аплазію кісткового мозку. Гострий посткраснуховий енцефаліт виникає у одному випадку на 5000-6000 хворих і клінічно дуже схожий на коровий енцефаліт, але на відміну від нього, ураження центральної нервової системи при краснусі не призводить до деміелінізації. У вагітних можливі мертвонародження та мимовільні аборти.

Діагноз

Клінічна діагностика набутої краснухи

Базується на таких критеріях:

  • Контакт з хворим на краснуху;
  • Гострий початок хвороби;
  • Помірне підвищення температури або відсутність цього;
  • Помірні катаральні симптоми або їхня відсутність;
  • Задньошийна та, особливо, потилична лімфаденопатія;
  • Макульозний висип на незмінному фоні шкіри, переважно без зливу елементів;
  • Одночасний характер висипу (відсутність етапності);
  • Зникнення висипу через 3 дні без пігментації;

Загальнолабораторна діагностика

Зміни у клінічному аналізі крові — з появою висипу виявляється лейкопенія, нерідко значна (3х109/мкл і менше), з лімфоцитозом, виявляються плазматичні клітини, кількість яких збільшується до кінця 1-го тижня хвороби (до 25-30 %). Притаманна також невелика еозинофілія. Кількість тромбоцитів знижується. ШОЕ залишається нормальною.

Специфічна діагностика

За непевної клінічної ситуації застосовуються серологічні тести або виділення вірусу, або ПЛР. Серологічне підтвердження базується на виявленні антитіл класу IgM в одному зразку сироватки крові або спостереження значного (> 4 кратного) зростання титру антитіл класу IgG у парних сироватках, які отримані з інтервалом 2-3 тижні. Треба взяти до уваги, що в деяких випадках можуть реєструватися хибно-позитивні результати дослідження на антитіла IgM до краснухи в осіб з іншими вірусними інфекціями (наприклад, інфекційний мононуклеоз, цитомегаловірусна інфекція, парвовірусна хвороба тощо).

Лікування

Лікування набутої краснухи зазвичай симптоматичне. Противірусні засоби станом на 2010-ті роки не розроблені, та й навряд чи противірусні препарати можуть виявитися ефективними, оскільки до моменту появи висипу (тобто тоді, коли переважно і встановлюється діагноз) збудники з крові вже практично зникають. Антигістамінні препарати можуть бути корисні для дорослих пацієнтів з неускладненою краснухою, коли висип супроводжується свербінням. Для лікування артриту використовують нестероїдні протизапальні засоби. При енцефаліті вводять глюкокортикостероїди, проводять підтримуючу терапію з адекватним забезпеченням потреб у рідині та мікроелементах. Випадки тяжкої тромбоцитопенії потребують призначення внутрішньовенного імуноглобуліну.

Профілактика

Хворі на набуту краснуху ізолюються терміном на 5 днів від появи висипань. Дитина з синдромом уродженої краснухи вважається заразною протягом 1 року. Якщо дослідження на вірус стають негативними, цей термін скорочується. Вагітна жінка повинна уникати будь-якого контакту з хворим на нез’ясовану інфекційну хворобу з висипом. Підтвердження інфікування вагітної вірусом краснухи на ранній стадії (до 14-16 тижня) є абсолютним показанням для переривання вагітності. Разом з тим стійке виявлення антитіл класу IgG проти краснухи, при негативних результатах на антитіла класу IgM, завжди вказує на перенесену раніше інфекцію у матері і не є показанням для переривання вагітності.

Вакцинопрофілактика є єдиним ефективним засобом боротьби з краснухою. Радикальне рішення проблеми краснухи можливо тільки шляхом масової вакцинації. У багатьох країнах світу вакцинацію проводять вже протягом десятиліть. Таким чином, кількість ембріопатій, які спричинює вірус краснухи, практично зведено до нуля. Для специфічної профілактики використовується жива краснухова вакцина, часто у комплексі з іншими вакцинами проти вірусів дитячих інфекцій (тривалентна вакцина проти кору, краснухи й епідемічного паротиту). Перша доза вакцини вводиться у віці 12 місяців усім статям, ревакцинацію проводять у 6 і 15 років тільки дівчатам.

Джерела

  • Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2
  • Возіанова Ж. І.  Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. — К.: «Здоров’я»,2003. — Т.3.; — 848 с. ISBN 5-311-01326-5
  • WHO. Rubella. Fact sheet. Updated November 2017 (англ.)

Посилання

  • Краснуха (rubella). Клінічна картина. Лікування. Профілактика.

28.06.2014

Краснуха – помірно заразне захворювання в дитячому віці, що характеризується слабко вираженими загальними порушеннями, висипаннями, що нагадують такі при легкій формі кору чи скарлатини, і збільшенням лімфатичних вузлів в потиличній, привушної і задньої шийної областях.

У дітей старшого віку і дорослих інфекція іноді протікає важко, супроводжуючись залученням в процес суглобів і пурпурою.
Краснуха, перенесена вагітної, може стати причиною важких пороків розвитку плоду. Синдром вродженої краснухи визначений як гостре заразне захворювання, що вражає багато органів і супроводжується широким спектром клінічних проявів і тривалим постнатальним періодом активності з виділенням збудника.

Етіологія. Краснуху викликає плеоморфна вірус, що містить РНК. Його відносять до сімейства Togaviridae роду Rubivirus. Ізолюється зазвичай в тканинних культурах, добре росте в тканинної культурі ниркового епітелію сірої африканської мавпи. Присутність вірусу краснухи проявляється стійкістю інфікованих клітин до впливу ентеровірусу. На висоті захворювання вірус визначається у виділеннях з носоглотки, в крові, фекаліях та сечі.

У носоглотці він персистує вже за 7 днів до появи висипу і протягом 7-8 днів після її зникнення. Епідемічну небезпеку становлять хворі з субклінічними формами інфекції.
Епідеміологія. Людина – єдиний резервуар інфекції. Поширюється вона повітряно-крапельним шляхом або передається трансплацентарно.

Хлопчики і дівчатка хворіють однаково часто. У багатьох випадках краснуха протікає приховано. Найчастіше епідемії починаються у весняний час. Клінічна діагностика утруднена, оскільки подібна симптоматика спостерігається при ентеровірусної інфекції. Перенесене захворювання залишає стійкий імунітет.

Клінічні прояви. Інкубаційний період – 14-21 день; продромальний, який характеризується незначними катаральними явищами, зазвичай більш короткий, ніж при кору, і часто проходить непоміченим. Найбільш типовим вважається збільшення потиличних, привушних і задньошийної лімфатичних вузлів. Безпосередньо перед шкірними висипаннями може з’явитися енантема у вигляді окремих рожевих цяточок на м’якому небі, деякі з них зливаються, переходять на дужки і набувають темно-червоний колір.

Лімфатичні вузли збільшуються не менше ніж за 24 год до шкірних висипань і знаходяться в такому стані протягом 1 тижня і більше.
Висипання спочатку з’являються на обличчі і незабаром поширюються на тіло, причому еволюція висипки відбувається настільки швидко, що до часу її появи на тулуб на обличчі вона вже в’яне.
Висипання численні і мають вигляд плямисто-папульозні утворень, особливо рясно покривають тіло протягом перших 24 ч.

Деякі з них зливаються, найчастіше на обличчі. Протягом 2-го дня їх стає значно менше, вони приймають точковий вигляд, нагадуючи висип при скарлатині. Може з’явитися невеликий свербіж. На 3-ю добу висип блідне і через кілька днів зникає, не залишаючи пігментації. Лущення шкіри дуже незначне. Описані випадки краснухи, які не супроводжуються висипом.

Слизові оболонки глотки та кон’юнктиви кілька запалені. На відміну від кору світлобоязнь відсутня. Температура тіла залишається в межах норми або підвищується на 1-2 дні, рідше на 3 і лише в період появи висипки. Дуже рідко вона перевищує 38,4 ° C. Анорексія, головні болі, загальне нездужання не характерні для краснухи. Селезінка дещо збільшується, число лейкоцитів не змінюється або незначно збільшується, тромбоцитопенія, як і пурпура, зустрічається нечасто.

Синдром вродженої краснухи. Субклинически протікає внутрішньоутробна інфекція зустрічається нерідко. При народженні дитина виглядає цілком здоровим, але в носоглотковим отделяемом та сечі у нього виявляють віруси краснухи, виявляється і специфічний для неї IgM. Ці діти можуть стати джерелом інфекції для оточуючих. Деякі з них відчувають себе добре протягом декількох місяців до розвитку важкого захворювання, який проявляється інтерстиціальної пневмонією, висипом, діареєю, гипогаммаглобулинемией, порушенням функції Т-і В-клітин, неврологічною симптоматикою і закінчується смертю.

Прогресуючий паненцефаліт був описаний у кількох підлітків з синдромом вродженої краснухи. Протягом багатьох років до появи перших симптомів діти розвивалися цілком нормально.
Діагноз краснухи встановлюється на підставі клініко-епідеміологічний даних:
1) клінічний метод включає дані анамнезу хвороби та об’єктивного обстеження;
2) гематологічні дані (лейкопенія, лімфоцитоз, плазматичні клітини, нормальна ШОЕ) надають допомогу в діагностиці, особливо при виникненні підозри щодо скарлатини;
3) вірусологічний метод полягає у виділенні вірусу з носоглоткових змивів, крові, сечі, калу;
4) серологічний метод дозволяє визначити стан імунітету і виявити його динаміку протягом хвороби.
Диференціальний діагноз. Краснуху диференціюють в основному з кір, скарлатина, рідше – з псевдотуберкулезом, ентеровірусна інфекція ЕСНО і Коксакі, аденовірусна інфекція, інфекційний мононуклеоз, алергічними і лікарськими висипами.
Ускладнення при краснусі у дітей зустрічаються рідко. Опірність до вторинних бактеріальних інфекцій зберігається, іноді зустрічаються неврити і артрити. Енцефаліти, подібні розвиваються після кору, вкрай рідкісні.
Прогноз сприятливий, але при вроджених формах він варіюється в залежності від тяжкості процесу. Лише у 30% дітей з енцефалітом після лікування не залишаються виражені зміни з боку моторної функції і психіки.

Лікування. Зазвичай протікає краснуха не вимагає госпіталізації та призначення лікарських засобів. Показані вітамінотерапія, постільний режим протягом 3-4 днів, при поєднанні з ГРВІ – симптоматичні засоби, з стрептококової інфекцією – антибактеріальна терапія, при виникненні менінгоенцефалітів – термінова госпіталізація і комплексне лікування, що включає протизапальні, гормональні, дезінтоксикаційні, дегідратаційні, протисудомні засоби.

Профілактика краснухи грунтується на комплексному використанні:
1) заходів щодо джерел інфекції, які зводяться до виявлення та ізоляції хворих і обліку контактували;
2) коштів впливів на механізми передачі інфекції, що зводяться до провітрювання та вологого прибирання приміщення, де знаходиться хворий;
3) засобів, що впливають на сприйнятливість населення, – активної і пасивної імунізації. Активна імунізація в нашій країні не передбачена прищеплювальним календарем. Проте щеплення рекомендується починати з віку 12-15 місяців незалежно від статі. Другу дозу вакцини вводять дівчаткам у віці 12-14 років для створення захисту у тих, у кого первинна вакцинація виявилася неефективною.
Пасивна імунізація або гаммаглобулинопрофилактика краснухи малоефективно і в дитячому віці не проводяться.

Краснуха — гостра інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом краснухи, передається повітряно-крапельним шляхом, характеризується помірною інтоксикацією, незначним катаральним запаленням слизових оболонок очей і носа, дрібно плямистою екзантемою, генералізованою лімфаденопатією, головним чином потиличних лімфатичних вузлів.

Етіологія. Вірус краснух належить до роду Rubivirus, родини Togaviridae. Його розмір 60-70 нм, він містить РНК, найрамінідазу, гемаглютинуючий і комплекментзв’язуючий антигени. Відомий один антигенний тип вірусу. Культивується у первинній культурі клітин амніону людини, культурі клітин нирок кролика. У зовнішньому середовищі збудник нестійкий, чутливий до сонячного світла, термолабільний, швидко гине при висиханні, під дією УФО і дезинфікуючих засобів. При заморожуванні зберігає свою життєдіяльність протягом кількох років.

Епідеміологія. Єдиним джерелом інфекції є хвора людина, яка заразна наприкінці інкубаційного періоду і протягом 2-5 днів після початку висипань. На одного хворого з явними ознаками хвороби припадає двоє хворих з субклінічними формами. Останні найбільш небезпечні в епідеміологічному відношенні. У дітей з вродженою краснухою вірус персистує протягом 12-28 місяців, у зв’язку з чим вони стають джерелом інфекції для старших дітей і неімунних дорослих, у тому числі вагітних жінок.

Механізм передачі інфекції — повітряно-краплинний, можливий також транс плацентарний. Сприйнятливість до краснухи висока, найчастіше хворіють діти дошкільного і шкільного віку. У закритих колективах, наприклад в інтернатах, хворіють до 100% сприйнятливих осіб, в домашніх умовах — 50-60% сприйнятливих членів родини. Діти у віці до 6 місяців уникають цієї недуги, оскільки більшість з них мають імунітет, успадкований від матері. Максимальна захворюваність відзначається переважно в зимово-весняний період.

Перенесена хвороба залишає стійкий імунітет.

Патогенез і патоморфологія. Вірус проникає в організм через слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, розмножується в лімфатичних вузлах, а через 6-8 днів після зараження потрапляє в кров. Вірус уражує ендотелій судин, спричиняє їх підвищену проникність, набряк і геодинамічні порушення у тканинах. У клініці це проявляється катаральним синдромом, інтоксикацією. В ендотелії судин поверхневих шарів шкіри вірус спричиняє вогнищеву запальну реакцію, яка зумовлює появу висипу. Через 2-3 дні після цього в крові з’являються вірус нейтралізуючі антитіла, що приводять до звільнення організму від збудника та формування напруженого і тривалого імунітету.

Вірус краснухи має тропність до ембріональної тканини. Його тератогенний вплив проявляється у вигляді локального пригнічення мітотичної активності клітин, що призводить до сповільненого їх поділу і порушення внаслідок цього нормального розвитку організму. У ранні строки вагітності вірус спричиняє різні пороки розвитку ембріона, залежно від того, який орган розвивається в даний період: 2-9-й тиждень вагітності — пороки органу слуху, 3-11 тиждень — мозку, 4-7-й тиждень — серця, 4-10-й тиждень — органів зору, 10-12-й — твердого піднебіння тощо. Таким чином, найнебезпечнішим для розвитку плода є вкорінення в його тканини вірусу в першому триместрі вагітності. У цьому випадку розвивається хронічна інфекція, при поділі клітин створюються їх інфіковані клони зі значною кількістю ушкоджених хромосом, що призводить до швидкої загибелі клітин, Ушкодження тканин плода посилюється за рахунок гіпоксії внаслідок ураження судин плаценти і геодинамічних розладів у ній.

Клініка. Інкубаційний період триває 14-15 день, найчастіше — 16-18 днів. Продромальні ознаки — млявість, незначні нежить і кашель — нерідко проходять непоміченими. Температура тіла субфебрильна, рідко підвищується до 38оС. Загальний стан хворого майже не змінюється.

У перший день хвороби з’являється висип — характерна ознака краснухи, а іноді її перший симптом. Він з’являється на лиці і протягом кількох годин поширюється без будь-якої послідовності на все тіло і кінцівки. Характерна його переважна локалізація на розгинальних поверхнях кінцівок, спині, сідницях. Висип дрібно плямистий, діаметром 2-4 мм, рідше — плямисто-папульозний (у дорослих), блідо-рожевого кольору, круглої або овальної форми, з чіткими контурами, гладкою поверхнею, на незміненому тлі шкіри. Висип при краснусі дрібніший, ніж при кору, тенденції до злиття елементів немає. Зникає через 1-3 дні, не залишаючи ні пігментації, ні лущення.

Патогномонічним для краснухи є збільшення всіх периферичних лімфатичних вузлів, особливо потиличних, завушних і задньошийних. Жодна хвороба не супроводжується таким значним збільшенням, ущільненням і часто болючістю цих груп вузлів. Збільшуються вони не пізніше як за 24 год. до висипання на шкірі. Збільшення лімфатичних вузлів — перший найбільш тривалий симптом краснухи, оскільки утримується протягом 2-3 тижнів після зникнення висипу, а інколи й довше. Будь-якої відповідності інтенсивності висипу і лімфаденіту не спостерігається. Лімфаденіт є сталою ознакою краснухи, проте висипу може й не бути.

У розпалі хвороби можливі ознаки катарального запалення верхніх дихальних шляхів у вигляді незначного нежиті і кон’юнктивіту. На відміну від кору, світлобоязні немає, у більшості хворих на краснуху спостерігається енантема — окремі рожеві плями на м’якому піднебінні, деякі з них зливаються, переходять на піднебінні дужки і набувають темно-червоного кольору.

Перебіг краснухи у дітей 2-14 років є найбільш типовим і легким. Краснуха у дорослих також переважно типова, але перебігає тяжче, із вираженою інтоксикацією, гарячкою. Висип густіший, плямисто-папульозний, іноді зі схильністю до злиття. Особливо на спині і сідницях. Тривалість періоду висипань — 2-5 днів.

Атипові форми краснухи дуже різноманітні. Іноді вона починається відразу з висипу без будь-яких продромальних ознак можливі варіанти перебігу без підвищення температури тіла або без висипу і, нарешті, бесимптомні (інапарантні) форми, що діагностуються лише на підставі даних лабораторних досліджень.

Зміни в крові при краснусі мають діагностичне значення. У періоді висипають спостерігаються лейкопенія, нейтропенія, відносний лімфоцитоз, моноцитоз (до 20% і вище) та навність плазматичних клітин і клітин Тюрка, загальна кількість яких може досягти 10-25% і корелює зі ступенем лімфаденопатії. Поєднання таких змін у крові з лімфаденопатією є діагностичною ознакою краснухи.

Уроджена краснуха. У випадку захворювання вагітної жінки на краснуху в маніфест ній або безсимптомній, субклінічній (інапарантній) формі небезпека розвитку аномалій плода становить 100% при зараженні його в перші тижні вагітності, 40% — на 2-му місяці, 10% — на 3-му місяці, 4% — у ІІ і ІІІ триместрах.

Тератогенний вплив вірусу в період закладання органів призводить до розвитку різноманітних ембірпатій. Синдром уродженої краснухи проявляється у вигляді тріади переважних аномалій — катаракти, пороків серця і глухоти. Цей синдром описав у 1941 р. австралійський офтальмолог N. Gregg. Пізніше до цих аномалій було віднесено мікро офтальмію, аномалії прикусу, черепномозкові деформації (мікроцефалія, гідроцефалія), енцефалопатію. У 40% випадків спостерігається загибель плода і спонтанне переривання вагітності.

Якщо зараження вагітних відбувається після завершення органогенезу, розвиваються фетопатії (анемія, тромбоцитопенічна пурпура, гепатит, ураження кісток, легень тощо).

Окремі ураження кісток, спричинені вірусом, можуть виявлятися у пізнішому періоді. Проте ураження деяких органів у перші дні життя не завжди вдається діагностувати (глухота, ретинопатія, глаукома). Ушкодження мозку плода призводить до розвитку хронічного менінгоенцефаліту, але клінічні його прояви у новонародженого виражені слабо у вигляді сонливості, кволості, або, навпаки, підвищеної збудливості, судорог. Надалі в дитини виявляється мікроцефалія.

До ранніх неонатальних ознак вродженої краснухи належать рясний геморагічний висип на тлі тромбоцитопенії, що утримується 1-2 тижні, гемолітична анемія з гіпербілірубінемією, інтерстиціальна пневмонія. Більшість цих змін зникає протягом шести місяців життя дитини. У дітей при вродженій краснусі відзначаються низька маса тіла і маленький зріст при народженні, вони можуть відставати у фізичному і розумовому розвитку.

Краснуха (Rubeola) — вірусне захворювання, що вражає тільки людини, що виявляється мелкопятнистой висипом, незначним запаленням верхніх дихальних шляхів і легким інтоксикаційним синдромом.

Вперше, в літературі згадка про краснуху встановлено ще в XVI ст. А в 1829 г Вагнер встановив відмінності цього захворювання від кору і скарлатини, а в 1881р. — Краснуха виділена, як окреме захворювання. У 1938р — японські дослідники довели вірусну природу інфекції шляхом зараження добровольця. У 1941р — німецький учений гретта висунув теорію про тератогенності вірусу кору на плід при зараженні матері під час вагітності, тобто він може викликати вроджені уродстваа. У 1973р нашими вітчизняними вченими була доведена ця теорія і отримані аттенуірованія штами (т.е позбавлені вірулентності — безпечні), з подальшому створенням вакцини.

Вірус краснухи

Вірус краснухи відноситься до сімейства тогавирусов, toga (плащ) покриває подвійною мембраною свою молекулу РНК. На поверхні цієї мембрани розташовані шипи (ворсинки) — вони містять гемаглютинін, також є нейрамінідаза. Заразність, у порівнянні з іншими гострими крапельними інфекціями (кір, кашлюк, а також у порівнянні з вітряною віспою) невелика через відносну нестійкості в зовнішньому середовищі (навіть не дивлячись на подвійну мембранну оболонку). Але для неімунізованих осіб сприйнятливість становить 90%!

Як вже було сказано, вірус нестійкий у зовнішньому середовищі, і при кімнатній температурі може зберігатися протягом декількох годин. Швидка його загибель настає при зміні рН (кисло-лужна середу) в лужну або кислу сторону. Так само вірус краснухи не стійкий до зміни температур (гине при 56 С), висушування, дії УФІ, дезінфекційних засобів, ефіру і формаліну.

Ризик захворюваності великий для тих, хто ніколи не хворів і не був щеплений, під цю категорію людей потрапляють діти 2-9 років. Для спалахів захворюваності характерна сезонність — зимово-весняна. Епідемічні спалахи повторюються кожні 10 років. Після перенесеного захворювання формується стійкий довічний імунітет, але за деякими даними, все ж можливо повторне зараження.

Причини зараження краснухою:

Джерело вірусу — людина, зі остропротекающіе інфекцією або навіть субклінічній формою захворювання, коли симптомів не видно. Також джерелом можуть бути діти з вродженою краснухою (від матері, що хворіла на момент вагітності) — вони можуть бути джерелами зараження на протязі до 3 років свого життя (зареєстровані випадки виділення вірусу до 18 років). Хворіє небезпечний за 5-7 днів до появи висипу і протягом 7 днів після її зникнення.

Шляхи зараження — повітряно-краплинний (під час чхання, кашлю, крику, розмові, різкому видиху), трансплацентарний (зараження вагітної жінки, з наступним зараженням плода).

Сприятливими умовами для зараження служить скупченість населення, т.е організовані колективи, з цього випливає висновок про ізоляцію хворого.

Симптоми краснухи

Інкубаційний період (від моменту проникнення збудника і його життєдіяльності в організмі до перших симптомів) — 13-23 дня, але вже в ці дні людина може бути джерелом, т.к виділення збудника настає за 5 днів до появи висипки, а цього періоду може нічого не передували, навіть можуть бути відсутніми катаральні прояви, а з’явитися практично одночасно з висипом. Так що, зараження може бути і від «здорового» на перший погляд людини.

У цей період відбувається проникнення і кріплення вірусу на слизових верхніх дихальних шляхів, у міру його проникнення в глублежащие тканини (за рахунок нейрамінідази) і розповсюдження по лімфатичної системи — наближається продормальний період або відразу настає період висипань.   

Продромальний період  — його може і не бути, а якщо і є, то триває може від декількох годин до 2 днів. При тому, катаральні явища виражені в найменшій мірі — нездужання, температура піднімається до37,5-38 С. Спостерігається збільшення лімфовузлів за день або за два до висипань, у такому стані захворювання знаходяться близько 1-3 тижнів (лімфовузли — це єдине, що може видати продромальний період), в основному збільшуються задньоийні і потиличні лімфовузли, вони м’якої консистенції, неспаянни з навколишніми тканинами і безболісні.

Період висипань — 3-4 дні. Перед шкірними висипаннями часто з’являється енантема — рожеві цятки на м’якому небі, які можуть зливатися і переходити на дужки і тверде небо. Після висипу на слизовій виникає мелкопятністая висип по всій поверхні тіла, але переважно на обличчі, розгинальних поверхнях і сідницях. Характер висипу — мелкопятністая, щодо рясна, рідко зливається і швидко втрачає яскравість забарвлення. Поява висипу пояснюється поширенням вірусу по крові, одночасною дією гемаглютиніну (він викликає склеювання еритроцитів) і дерматотропізма (вибіркове ураження шару дерми шкіри) — в результаті, склеєні еритроцити як би застреют в шкірному шарі.

краснуха на українській мові

Висип при краснусі

Легкі катаральні прояви, яких може і не бути, супроводжуючі підйомом температури до 38 С. У дорослих можуть спостерігатися артралгії (болі в суглобах), що супроводжуються гіперемією (почервонінням і припухлістю), але після одужання ці симптоми зникають безслідно.

Період реконволісценцій — Одужання. У цей період всі прояви йдуть на спад. Але хворий ще може заразити інших (неболевших / нещеплених) протягом 7 днів від минулих висипань.

Вроджена краснуха характеризується тріадою Грегга:

  1. катаракта (помутніння кришталика) одно- або двостороння, часто супроводжується мікрофтальм.
  2. Вади серця (незарощення артеріальної протоки, стеноз легеневої артерії, ураження клапанного апарату або який-небудь серцевої перегородки);
  3. Глухота. Поряд з цими трьома ознаками, можуть бути й інші вади розвитку: гідроцефалія, незарощення м’якого і твердого неба, неврологічні порушення (ПСПЕ). Псоледнее перекладається як Підлітковий склерозуючий паненцефаліт — на момент народження може бути і не визначений, але через кілька років ця патологія дасть про себе знати. Це пояснюється можливістю вірусу тривалий час (роками) перебувати в організмі, незважаючи на наявність високих титрів специфічних антитіл. Він проявляється на перших роках життя і характеризується прогресуванням порушення інтелекту і рухових розладів. 

 

Катаракта при вродженій краснусі

Вищевказаний приклад говорить про мінімальних змінах, т.к в іншому випадку вагітність може закінчиться самовільним викиднем або мертвонародження. Прояв ступеня тератогенності буде залежати від термінів вагітності і найбільш небезпечними вважаються 1-3 триместри — це період органогенезу, і поразки тому будуть системними (т.е ЦНС, ШКТ і т.д). У цих випадках, шанси на живорождение мінімальні.

Тератогенність (здатність викликати вроджені каліцтва або викидні) вірусу краснухи пояснюється його тропизмом (спрямовану дію) до ембріональних тканин і безперешкодним проникненням через плацентарний бар’єр, і розвиток вроджених аномалій відбувається в результаті гальмування ділення клітин ембріона на момент формування органів і систем.

Діагностика краснухи

1. Діагноз грунтується на характері висипу, терміни її появи, одномоментности висипань і локалізації, епідемічної обстановці. Але не варто сподіватися на свій життєвий досвід, т.к існує безліч інших схожих захворювань зі схожою симптоматикою: кір, скарлатина, псевдотуберкульоз, ентеровірусна екзантема, вітряна віспа, менінгококової висипання (але тільки на початкових етапах). Останній варіант пропустити непростимо, якщо батьки або ж самі хворіють дорослі вирішать взяти на себе таку відповідальність, т.к летальність при цьому захворюванні досягає 30%. 

2. Вірусологічний метод — спрямовано на виявлення самого вірусу, метод ефективний лише в певні терміни: дослідження крові та фекалій доцільно в період перебування вірусу в крові від 7-14 день інфікування (т.е до появи висипки!) — Відокремлюване носоглотки доцільно брати при наявності висипів.

3. Серологічні методи — визначає наявність віруснейтралізуючих антитіл за допомогою РНГА і РН, а також визначають классоспеціфіческіе антитіла IgG, M і А — за допомогою ІФА. Ці методи використовують в 1-2 день після появи висипу і на 20 добу і, залишаються високими довічно вируснейтрализующие і гальмуючі гемаглютинацію антитіла.

— РНГА (реакція непрямої гемаглютинації) і РН (реакція нейтралізації) — ставляться з парними сироватками в інтервал у 10 днів (т.е 2 рази береться кров і дивляться які зміни відбулися), при цьому відбувається наростання титру антитіл в 4 рази.
— РСК (реакція зв’язування комплементу) — проводиться на виявлення антитіл комплементсвязивающіх (вони є всього 3 роки з моменту перенесення захворювання) — наявність їх говорить про недавно перенесеному захворюванні, або періоді одужання.
— ІФА (імуноферментний аналіз) — визначає класоспеціфіческіе антитіла — імуноглобуліни IgG, M і A. Якщо виявляються класи М і А — це говорить про початковому періоді інфекційного процесу, G — про гострому періоді або періоді реконвалесценції (одужання) залежно від їх авідності (міцності зв’язку антигену з антитілом — чим міцніше зв’язок, тим давнє було зараження). Цей метод використовують для визначення напруженості імунітету при вирішенні питання про вакцинацію дорослих та ревакцинації. Цей же метод використовують для діагностики вродженої краснухи — відсутність IgG виключає краснуху.

Лікування краснухи

Специфічного лікування не розроблено, тому використовують:

  1. постільний режим протягом 3-7 днів;
  2. повноцінне харчування, з урахуванням вікових особливостей;
  3. Етіотропна терапія із застосуванням вірацідов (арбідол, ізопринозин), імуномодулятори (інтерферон, віферон) та імуностимулятори (циклоферон, анаферон).
  4. дезінтоксикаційна терапія — рясне пиття;
  5. симптоматична терапія (відхаркувальні — певна група застосовується при певному характері кашлю, т.е не можна застосовувати одночасно відхаркувальні і протикашльові), муколітики, жарознижуючі, анальгетики);

Ускладнення краснухи

Артрити, енцефаліт, менінгоенцефаліт, отити, пневмонії, загострення хронічних інфекцій.

Профілактика краснухи

Загальні заходи в осередках краснушной інфекції малоефективні через наявність інаппарантним форм і виділення вірусу задовго до появи перших симптомів. Але тим не менш, хворий ізолюється на 5-7 днів від моменту появи висипки, а контактували з ним — на 21 день.

При контакті вагітної жінки з хворим, її сприйнятливість визначається серологічними методами і дивляться на наявність IgG — якщо вони є, то жінка вважається імунної, якщо ні — пробу повторюють через 5 тижнів і, при позитивному результаті IgG пропонують переривання вагітності, але якщо і на другий раз нічого не виявляють — проводять пробу втретє через місяць — інтерпретація таже, що і при другій пробі. 

Специфічна профілактика — це вакцинація живою вакциною «Рудивакс» або живий комбінованою вакциною проти краснухи / кору / паротиту — «MMR-II». Перший раз прищеплюють в 12-15 місяців, а ревакцінаруют в 6 років. Невакцинованим дівчаткам щеплення слід робити в 14 років. Протипоказання: імунодефіцит, гіперчутливість до аміноглікозидів і яєчному білку (при застосуванні MMR-II), гостре захворювання або загострення хроніческого- також щеплення не запроваджують за 3 місяці до настання вагітності. У всіх інших випадках, прищеплювати можна після стабілізації стану.

PS: зареєстровані епідвспишкі краснухи з летальним результатом, тепер перепроверяют — той штам, що був раніше, або треба бити тривогу. Тому, будьте пильні!

Лікар терапевт Шабанова И.Е